Вже скоро рік, як йде війна
Як люди гинуть у боях
Та не скорена стоїть вона
Фортеця, що тримає рідний стяг
Фортеця, що стала символом війни
Фортеця, що попри все іще не впала
Фортеця, що нагадує мені
Де України неньки слава
А фортеця-то є дух
Дух вкраїнського народу
Ця фортеця-то є дуб
Символ незламного козацького роду
Скільки спроб було уже
Там бійців наших поховати
Кожен ранок ворог рже
А ввечері крокує свої трупи рахувати
Не попре ворожа куля
Проти геройських мурів
Й не поїде танк ворожий
Бо буде з металобрухтом схожий
Бо нема чого і лізти
Туди, де не твоя земля
Українець як без зброї, то буде тебе гризти
За свою родину, за свої поля
Наша воля-то є зброя
Наша сила то кулак
Тому не знищити героя
Тому стоятиме Фортеця ДАп
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551972
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Олександр Бондарчук