НЕ ТРАГЕДІЯ.

Не  трагедія.

Не  трагедія,  ні.  Так  за  Неба  велінням
Я  самотнім  живу  у  глухому  кутку.
Заглушаю  у    серці  своєму  стремління
І  без  тебе  несу  свою  ношу  важку.

Не  трагедія,  ні.  Тільки  днини  порожні
Такі  довгі  –  предовгі,  як  цілі  роки.
Я  змінити  хоч  щось,  ніяк  не  спроможний,
Розстаюся  з  тобою,  щораз  –  на  віки!

Не  трагедія,  ні.  Ти  ще  вернешся,  знаю.
І  хлюпнеш  мені  радістю  з  милих  очей.
Тільки  в  мріях  своїх  я  тебе  пригортаю,
У  спокусливих  снах  сирітських  ночей.

Не  трагедія,  ні.  Не  останній,  не  перший,
З  тих,  хто  так  доживає  тяжкого  віка.
Тільки  ж  як  же  тяжка  ця  стежина  до  смерті,
Коли  гострі  шипи  на  чолі  від  вінка.

Не  трагедія,  ні.  Невимовні  страждання,
І  безвиході  повної  жорстке  ярмо,
Глушать  в  ніжній  душі  на  весни  сподівання,
Коли  в  серце  кохання  влітає  само.

Не  трагедія  ні.  Тобі  зовсім  не  треба
Чути  важкі  зітхання  з  чиїхось  грудей.
Ти,  надвечір,  поглянь  в  не  захмарене  небо
Там  запалені  зорі  для  милих  людей.

Не  трагедія,  ні.  В  неосяжних  просторах
Є  світило  моє  з  твоїм  ніжним  ім’ям.
Яке  світить  мені  в  час  щасливий,  в  час  горя
На  яке,  як  на  Бога!  –  молюся  я  сам.  

10.01.2015  16:41    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2015
автор: dovgiy