в мене у грудях живе мушля
під час шторму у ній я не мушу кричати
хоч краплини морські осідають на ґратах реберних сіллю
я молилася і просила
щоранку щоночі щопонеділка і в день рівнодення
дай мені сили
я ж повітряний змій без повітря
я нігті без пальців
я назва станції
без перону без місця й без літер у назві
очі мої прозорі
очі мої про місяць і небо і бісів цей всесвіт
мовчать
я не знаю де мій початок
ти мене прив'язав до себе дротами залізними
я на поверсі сімдесятому як мені звідси злізти
щоб не зникнути
я мозаїка із бурштину́
заповзаю у мушлю
ховаюсь
тону
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552117
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Грушовська Катя