[img]http://pravdatyt.com/site_data/imgs/12248/img.jpg[/img]
[u](Вустами сина)[/u]
Я – українець, живу в Україні.
Хочу їй щастя назавжди від нині.
Стану Президентом своєї країни,
Щоби підняти її із руїни.
Насамперед буду я дбати про мир,
Щоби не втягнути народ у воєнний вир.
І теж про достаток у кожному домі,
Адже потреби людей мені добре відомі.
Окремий закон видам я матерям ,
Котра з них лишилась сама із дитям.
Вона заміняє і маму, і тата –
Тож їй так потрібна належна зарплата.
Для мам я знайду особливу роботу,
Щоб дітям могли приділяти турботу.
А начальникам всім пам’ятати пора,
Що роду людського – Берегиня вона!
Подбаю про діток в садочку і в школі,
Нехай у них буде здоров’я доволі.
Гарячі обіди усім безкоштовні,
Знання з мови глибокі , ґрунтовні .
Щоб все пам’ятати і знати про всіх –
Комп’ютери будуть записувати їх.
Мені ж іще треба мандрувати у часі,
Я ж бо лишень у четвертому класі.
Українці, вибір майбутній зостається за вами ,
Знайдіть достойного між кандидатами.
Мудрості й злагоди бажаю Вам я.
Нехай процвітає країна моя!
2004р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552142
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Поліанна