Я несу свою першу і тиху свічу
Де я був… хто я був … кого вбив…
У пітьмі коридору вчорашній кричу
У крапках незагоєних злив.
Освітляє обличчя незримо свіча.
З ким я був… як я був… чим я жив…
Як дивитися в очі Тому Хто стріча
Наші душі за межами злив.
Поміж тінями днів прикриваю свічу.
Де я йду … хто я йду… чим живу…
І згораю вчорашній дотла і кричу,
А сьогоднішній Завтра зову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552182
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Анатолій Штанько