Ми світові відкрили очі,
І те, що нам колись пророчив,
Тарас Шевченко в «Кобзарі»,
Вже скоро збудеться й тоді:
Ми станемо нарешті вільні,
А в росіян хай на похмілля,
Відкриються до правди очі,
Стануть в тирана дні коротші.
Як же багато в нас неволя,
Забрала кращі людські долі.
Скільки вже крові пролилося,
Щоб всім нам щасливо жилося?
Скільки загинуло синів?
А скільки материнських сліз?
Текло єдиною рікою,
Щоб в ній втопилося все горе.
Я знаю втопиться в ній горе,
І ми засієм нове поле.
Де щастя виросте й пшениця -
А Україна відродиться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552198
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Дядя Вова