Світ змінився. Летить під укіс шкереберть
Все, що ми відчували, що чули і знали зі школи.
Це війна... Просто все, як життя і як смерть.
І нікУди не дітись. Нічого не зміниш у долі.
Ще колись дев"ятнадцятий вік, як спливав,
Золотий... І даремно був Срібним назвАний,
Він для людства найкращі часи спланував...
А у спадок надав лиш криваві роз"ятрені рани.
От і нині... Цей світ полетів під уклін,
Наче потяг без гальм... І керманичі- блазні...
Ще не в звичці, що це назавждИ, це по скін
Наших днів... Що криваві річкИ- непролазні...
Той, хто думав, що час у минуле вернуть,
І вернЕться- так само застигне від болю,
Як і той, стрімголов у майбутнє пірнуть
Що збирався- безчасся нап"ється доволі...
....... ........ ........ ........
Світ змінився, і долю ми питимем разом.
Світ змінився. Нічого тут не додаси
До прадавньої суть-філософської фрази-
"Не дай, Боже, нам жить в доленосні часи..."
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115011700140
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552218
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Сокольник