Дивись… це кінець…
І в минуле зачинені двері…
Ми - тільки руїни обабіч великих трас…
Ти все ще бажаєш відчути тепло Венери?
Отямся… поглянь…
на орбіту - виходить Марс…
Почуй… коли все ще
Вібруєш у ритмі сальси…
Це точка прозріння… насправді далеко не сон…
Не думай, що світом лунає мелодія вальсу…
Це Реквієм - плаче
із серцем твоїм в унісон!!!…
Відчуй… коли серце
Розбилось цієї миті…
Цей світ розколовся… тепер він – із двох частин…
І яблуні цвіт… і блакитні волошки в житі
Віднині на іншій…
на іншій!!! - із двох крижин…
Ці відчаю хвилі
Насправді таки - безмежні…
Прозрій… твоє плавання зовсім уже не фарс…
На хвилях Гольфстріму залишилось втрачене – “де ж ми?!!!...”
На ближній орбіті –
………………криваво - червоний Марс…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552319
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2015
автор: гостя