А я полюбила дощ,
Бо він як істина.
Небо брудними простирадлами
понависало-простерлось-простягнулось над нами.
І я подумала,
що це бридко.
І варто би випрати.
Тоді нечиста вода
Потекла з неба над нас,
Як воно виполіскувало оті хмари
В людських молитвах і безгрішних душах.
І в дзеркалах землі достигала істина.
Хто сміливий, той загляне.
А я змогла посміхнутись
І полюбила дощ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552341
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2015
автор: lenor1737