Відчула подих вітру за собою
Такий легенький,мов той пушок летів,
Діждала осінь цю,та не з тобою.
Летіла в снах над ризами полів,
Світило сонце заревом яскравим.
Воно світило,та не те тепло-
Зникає вже кохання поміж нами,
Як осінь,що розтринькала тепло.
Живу щодень надією одною,
Щоб новий день приніс тепла весни,
Та навпаки не ходять пори року,
За осінню прийдуть вітри зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552379
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2015
автор: Голеня Галина