Розгорну гордо зігнуті плечі,
Зором болю свій край охоплю.
І могуттю святого Предтечі
У хуртечі свічу запалю.
Там високо в світах порожнечі,
Я до рани її притулю.
Щоб засяяла, жаром із печі,
Й розбудила Вкраїну мою.
Упаду зорепадом надвечір,
Без вагання зроблю і жалю.
Спалю душу і крила лелечі
За Вкраїну, яку так люблю.
На кривавому тлі колотнечі,
Де колись ми всміхались в Гаю.
Зупиню чужини ворожнечі,
Своїм світлом простори заллю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552435
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2015
автор: Дід Миколай