Державу рідну захищають
На сході наші вояки.
Плетуть їм траурні вінки,
А вони міццю обростають.
Вогонь, немов дракон летить,
Все на своїм шляху змітає.
Здається, виходу немає
Інакшого, як відступить.
Та щось тримає на плаву.
Це щось, що мають тільки ЛЮДИ –
Любов і гідність тисне груди
І живить силу молоду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552486
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)