Ні батьку, ні мамо
не гнівайте долю,
Не плачте за мною -
нема вороття,
В степах між хлібами
на мінному полі
Убитий війною
кінчаю життя.
Хто знав, що так буде -
немає покою,
У душі слов’янські
ввійшов Сатана,
Як звірі ці люди
і сунуть ордою
В полях задніпрянських
немов сарана.
Стріляють у спину
з пекельної зброї,
Беруть у неволю
і сіють біду.
Я рідних покинув
і в роті Героїв
по мінному полю
на небо іду.
Простіть мене тату,
простіть мене мамо,
Простіть мої милі
й того москаля,
Простіть, що потрапив
під їхнім курганом
На Саур-Могилі
на мінні поля.
Життя ваше буде
важке і непр́осте,
На рідний поріг
вже стежок не сплету,
Та горе на люди
своє не виносьте -
Я просто приліг
під могильну плиту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552531
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2015
автор: kalush