Не треба

Не  треба,  не  треба,  не  треба
Плекати  світ  марних  надій
І  зводить  в  уяві  до  неба
Казкову  будівлю  із  мрій.

Бо  в  дійсності  це  не  зробити,
Замало  уміння  та  знань,
Потрібно  ще  гулі  набити
З  нездійснених  досі  бажань.

Як  тільки  буття  все  розвіє,
Як  вітер  ранковий  туман,
Уява  ураз  заніміє
Від  болі  отриманих  ран.

Не  треба,  не  треба  розпуки,
Життя  без  надії  пусте,
У  тебе  є  розум  і  руки,
Тож  в  праці  й  уміння  зросте.
11.01.06.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552552
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2015
автор: Георгій Федорович