По стежці зОряній приходив в сни,
Дивився довгим-довгим поглядом.
А в ньому - біль розлуки, біль вини,
Наповненний незвичним холодом.
Дивився в очі і чомусь мовчав -
В минулому слова лишилися.
Якби-то знати хто нас обікрав
І в чім тоді ми помилилися.
Та марно копирсатися в думках
І сни тлумачити як хочеться.
Ховаються сумління в трьох крапках,
З минулим серце не шепочеться,
Бо тайни всі розказані давно
І ні про що уже не мріється.
...А повний місяць дивиться в вікно,
З стежинки пил росою сіється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552600
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2015
автор: Радченко