Біла свитина й червоний пасок,
Мак зашарілий я рву між грядок.
Дзвінко луна хоровод з-за села,
Там вона. там вона пісню співа.
Згадую, як ти, ховаючись в зруб,
Крикнула: "Красень, та серцю не люб.
Кучері твої вітрами пече,
Не на твоє я схилюся плече".
Знаю, чому я любов загубив:
Менш танцював я і менше всіх пив.
З сумом покірно стояв край стіни:
П́існі сп'яніло горлали вони.
Щастя - зухвала душа молода,
В шию їй лізе його борода.
Звившись в жагуче з ним танцю кільце,
Бризнула сміхом мені у лице.
Біла свитина й червоний пасок,
Мак зашарілий я рву між грядок.
В серці коханням той мак ожива,
Лиш не мені вона пісню співа.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-112-.htm?cmd=p"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552604
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 18.01.2015
автор: Роман Селіверстов