любий, знаєш
в альбіносів червоні очі
і прозоро-прозова шкіра
їхні вії з вітром шепочуть
їхні вії безбарвно вірні
і хапаються за повітря
і мов риби ковтають простір
їхні очі на вістрі світла
їхні очі багряний острів
знаєш, любий
просто в них немає пігмента
що забарвлює райдужку ока
градуйованим монументом
теракотова паволока
капілярно-судинна сітка
геть оголена, не захищена
кулачками пучечки світла
істероїдно тихо нищить
просто в очі - а там судини
просто в очі - а там без фальшу
видихатиму похвилинно
комбіновано-гумовим маршем
вечір в сотнях "але" загубиться
між щілинами аргументів
поцілую у губи сутність
ти для мене був цим пігментом
хоча, певно
його відсутністю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552615
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2015
автор: Грушовська Катя