Ви знаєте,я сумую
Сумую коли зима
І подумки місто малюю
Якого в цім світі нема.
Не хочете мене слухать?
Та я і не сильно прошу
Так хочеться просто зникнуть
Знайти в цьому світі межу
Межу переможного птаха
Що тихо боровсь за життя
Немає його-от невдаха
Скалічив стрімке майбуття
Не треба,ні прози ні віршів
Ні айсбергів,ні кораблів
Лиш повернулись скоріше б
Усі,хто мене загубив.
Не треба ні вітру,ні спеки
Не треба і просто дощу
У небі летять хай лелеки
Я більш їх в життя не пущу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552626
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.01.2015
автор: Olena Taran