Вийди на людну площу і прокричи "Допоможіть!!! "
Ти побачиш як різко люди підуть в протилежний від тебе бік.
Шепни "кохаю" і відчуй як швидко об тебе витруть ноги.
Скажи "Давай допоможу" і зрозумієш, що тебе нещадно юзають.
Не кажи нічого.
Тебе ніхто не слухає.
Тебе ніхто не бачить і не гріє.
Ти скажеш "мене гріє сонце"
Вибач, але в нього така робота.
Така ж як у хірурга - робити аборти.
Ти скажеш "море мене прийме до себе."
Але море завжди тікало у небо!
І сумно падало дощами на землю
Кинуте Богом на муки.
-"Земля вона моя мати!
- Вона годує своє чадо"
Знаєш могла б вона плюватись плювалася би нами десь у сторону Венери.
Пробач але у цьому світі плюють на тихі будинки.
Пробач але у цьому світі кохаються заради економії на опаленні.
Не розчаровуйся.
Так має бути.
Так має бути.
Але прошу одне.
Коли кохатимешся з депресією.
Не кричи голосно - розчарування любить тишу.
Neyden Reed©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552628
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2015
автор: Neyden Reed