Ще вчора ти був тут, у цій кімнаті

Ще  вчора  ти  був  тут,  у  цій  кімнаті,
Ще  вчора    білі  плечі  обіймав,
І  пам’ятаю,  застібку  на  платті
Моєму  безсоромно  розстібав.
Тягнув  униз  тремтячими  руками
Ті  складки  шовку  з  хвилями  мереж,
А  я  чинила  опір,  та  думками
Тебе  бажала  без  усяких  меж.
Все  сталося  раптово.  Зустріч.  Кава.
І    сині  очі  –  полум’я  пожеж…
Все  інше  якось  стало  не  цікавим…
Так  землетрус  руйнує  стіни  веж…
Так  з  гір  стрімка  зривається  лавина
І  поглинає  всю  тебе,  цілком…
Час  зупинився..Котра  там  година?
Чи  ніч,  чи  ранок  блимне  за  вікном?
Чиє  вікно?  Це  дім  чи  це  квартира?
Кімната  повна  пахощів  п’янких..
І  ми  удвох  –  два  зголоднілих  звіра
Творцем  любові  зліплені  навік…
Твоє  ім’я?  Не  можу  пригадати…
Ти  мій  коханий  –  ось  твоє  ім’я..
Ти  щезнеш  ранком,  та  у  цій  кімнаті
Лишатиметься  дивом  тінь  твоя…
І  запах  твій  у  кожному  куточку…
І  довго  я  дивитимусь  в  вікно
Крізь  час  і  простір..у  єдину  точку,
З  якої  світ  цей  вибухнув  давно…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552784
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.01.2015
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)