І ВКОТРЕ…

[i]І  вкотре,  йде  цей  дощ  та  спраглий,  вітер,
Та  він,  знов  обіймами,  стиска…
Мені  здавалось,  що  бракує,  літер,
А  доля,  вже  зводить  знов,  курка…

І  вкотре  знову,  кровоточать  рани,
Холодом  зими,  між  наших,  днів…
У  храмах,  запалюють  фіміами,
За  спокій,  всіх  втрачених,  синів…

І  вкотре  ляга,  сльозою  на  щоці,
Цей  дощ…  Новій  сотні  матерів…
Востаннє  лежатиме,  рука  в  руці,
Ось  і  все…  День  як  життя,  зітлів…
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552788
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.01.2015
автор: Валерій Кець