Хто вважав, що нам буде не важко,
Хто б із нас сумувать не зумів?
Вчитель мій, синьоокая пташко,
Стільки вам ще не сказано слів!
І тепер в боротьбі з хвилюванням
Із душі виринають слова,
Хай наповнюють серце коханням,
Хай болить від думок голова.
Ви усе по очах розуміли
Погляд ваший-доріжка у світ,
Ми на неї ступити хотіли
Серед ранніх, дитячих ще літ.
А тепер за минулим у тузі
Повернути б хотіли роки,
Ми стеблинки зелені у лузі
Розпускаєм червоні квітки.
Нам сьогодні так сумно і тяжко
Школа, ми залишаєм тебе,
Тільки вчителю, вірная пташко,
Хай в життя погляд твій поведе.
25 травня 2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552789
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2015
автор: Роберт Радужник