Коли вже не сила терпіти,
Коли вже здатись легше неначе,
Зупинитись, впасти, зомліти,
І замкнутись у собі, тим паче,
Що назад повороту немає...
Тоді й боротись наче й не сила,
Хоч мати стомлено зітхає,
Й каже, що не зламані ще крила,
Що жива душа, поки кохає.
Змінити все у світі можна,
Лиш було б на те бажання.
Бо закохатись може кожна.
Але не кожна збереже кохання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2015
автор: Олександр Крикливий