Я пам`ятаю й досі
Ту жовтолисту осінь,
Курли тужливе журавлів
І сум плакучих сірих днів.
Твоє обличчя біле,
Холодне, заніміле,
Букетик квітів у ногах
І свічку у твоїх руках.
Стискають спазми горло,
Палає в грудях горно,
На кого кинула ти нас,
Чому життєвий вогник згас.
Тобі б ще жити й жити,
Не встигла все зробити,
Я з цим ніколи не змирюсь
І Богу нашому молюсь.
Ти матір взяв до себе,
Мабуть, у рай на небо,
Тож збережи її дітей
І від хвороб, і злих людей.
Дай кращої їм долі
В родиннім теплім колі,
Життя найдовше дітям дай,
Про них молю не забувай.
Багато літ минуло
Та серце не забуло
Букетик квітів у ногах
І свічку у твоїх руках.
Я пам`ятаю й досі
Ту горевістну осінь,
Курли тужливе журавлів
І сум нестерпний чорних днів.
21.03.06.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552820
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.01.2015
автор: Георгій Федорович