Ми всі тут і ліві , і праві
У душах посіяли гнів .
Живемо в одній же державі ,
То чом не находимо слів ?
Чому знову брат йде на брата ?
Невже ми , як Авель і Кайн?
Вкраїна – це наша є мати ,
Загальний , улюблений край .
То що нам ділити овчину ?
Та рвати її на шматки ?
Мабуть таки влада злочинна ,
Коли вній завелись „братки”.
Шукаю слова я для злуки ,
Щоб спокій посіять в душі .
Назустріч протянуті руки-
Про це лиш писав би вірші .
Як квітне моя УКРАЇНА,
Кругом чути радісний сміх ,
Як пісня між гори й долини
Пробуджує весело всіх ,
Як лагідні промені сонця
Вмивають дитину без рук ,
Заглядують в кожне віконце ...
Не прагнем чом цих запорук ?
Родина і теплі стосунки ,
На кожнім столі білий хліб.
Нам варто шукать порятунку
В молитві за наш кращий світ .
Давно вже та хата не з краю,
Надкушувать яблук не слід .
Бо твердо я вірю і знаю ,
Що це наша гірша із бід .
Сергій Бабінчук .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553053
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2015
автор: Сергій Бабінчук