навряд ти бачив місто це слизьким
коли у пустку падають тумани,
і чайки видаляють сутінь рим
німим польотом
в тиху бездиханність.
коли крізь ніч спалахує дівча,
свого імення підіймає орден
і раптом те,
чого й не помічав
у скроні сиві
приростає гордо.
без згоди
чи без присмаку молитв,
навиворіт душі пусту кишеню,
живе далеко,
дихає й мовчить
у знак питання власного імення.
навряд ти бачив місто це у ній,
навряд колись її ти в ньому бачив.
настій років безнеб"я гордо пий,
її вина у цім?
навряд чи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553133
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2015
автор: Biryuza