Колись помічали, як бореться хвиля
Мінлива морська
Із берегом, повним сухого бадилля?
А битва така,
Що хвиля ота усе пнеться залізти
На берег чимдуж:
"Гей, берег свавільний, куди ж бо заліз ти?
Ану, кроком руш!
Тікай-но хутчіше, тепер панувати
Я буду сама
На вольній землі, де тебе батько, мати
Ростили дарма".
А берег на те відповів без образи:
"Ото дивина,
Щоб берег безглуздії слухав накази!",
І хвилю прогнав.
Пройшло півдоби, і зібралася хвиля
Боротися знов
За клаптик землі: "Із добром чи з насиллям,
Без зайвих розмов
Піски я покрию морською водою
І знищу тебе!"
Не стала чекать, залила крижаною.
"Велике цабе!" -
Не згодився берег і висушив воду.
Пройшло півдоби,
І сильний приплив захопив берег сходу.
У цій боротьбі
Нема переможця, нема й боротьби.
Чи хтось поміча?
Насправді ж змагаються всі щодоби
В німого квача.
Спіймала Росія потужную хвилю,
Та сяде на міль.
От тільки би наше нікчемне бадилля
Сточила на... міль.
[b][i]Вікторія Матат[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553227
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.01.2015
автор: Seeker