Я встану і сльозами вмиюсь рано,
Сильнішими зробились крила в ранах.
І полечу за небокрай,де щастя є,
Там павучок сріблястий шовк снує.
Я дам йому любові й щастя крихт.
Сплете із шовку й ниток золотих.
Зітче з проміння зоряні вітрила,
Щоб я у небі всіх за біль простила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553261
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2015
автор: Білий Лотос