І, часом, добре, коли лють
Наповнить праведнії груди
І ноги пустяться у путь,
Щоби з мести сліди Іуди.
Не все ж любов’ю гладить вус.
Ісус – і той сердивсь у храмі.
Коли на вірі бізнес гус.
А щирість гнулась в оріґамі.
Отож любім, поки любов
Дає розвою нам потуги.
Але коли – намарне кров,
То лють візьмімо у подруги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553270
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.01.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)