О, як же він бажає ту весну...
Одну-єдину, де всміхались боги
Покинув де Веселку чарівну
Що світло розливала до незмоги
Буденність днів дощі розбили вщент
Пішов... блукав.. то темрява... то ночі
І безліч посмішок... обійм... і привітань
А він, напевно, вже до неї серцем хоче
Чекала... марно... полетіла вже
за обрій... може, й світ за очі
він не забув... і згадує тепер ту
кольорову посмішку дівочу...
О, як же він бажає ту весну...
Одну-єдину, де боги всміхались
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2015
автор: *Svetlaya*