О Данко, мужній і славетний!
Ти ж бо надію людям дав,
Ти вивів їх із лісу темного тенетів,
Ти світло свого серця їм подарував!
О славний Данко! За своє хоробре серце
Ти поплативсь життям, рятуючи людей!
Вони ж тебе вважали за чужинця,
Коли на півдорозі грози звершився апогей.
Ти − ідеал людини-гуманіста,
Ти − особистість духовної краси!
Ти йдеш вперед, ступаєш урочисто,
Ведеш людей до «вічної весни».
________________________________
*По мотивам розповіді Максима Горького "Старуха Изергиль"
09.06.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553524
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2015
автор: Інна Куліш