Все наше життя обумовлене віссю.
Втомився за неї весь час говорити.
Відео чорне не завжди аматорне,
Та автору повний респект за перегляд.
Де стегна здіймаються до літаків
В п`янкім сонцекльоші суконних тканин;
Там здавна гармати шиковані в ряд,
Намарно тебе на тринадцятій жду.
Кладу імпортований клунок троянд,
Мільярди сполучень ж/д і аеро.
Каре, новий погляд, я ледь тебе взнав.
Застава мобільних, житла і авта.
Зима не чекає, а я тут один.
І ти, незнайомка, що пише есе.
Приземлення твоє є тихим кінцем
Взірцевих погодних умов міжсезонь.
Либонь ти на південь чи казна-куди,
Води їй замало в притоках Десни.
І сниться єдиний забарвлений сон.
Озоновий шар не відновлюється.
... і в поті лиця якомога летиш
Жвавіш, крізь обломки небесних споруд.
Безлюддя і не дорікає декан,
Лише поцікавиться метеорит.
Втомивсь говорити, та він - твоя вісь.
Явись мені нУдним безсонням кіном.
Оновленням пейджів та програвачів,
Спустошую кеш і закохуюсь знов.
1`15
#bloodless #антивірші
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553529
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2015
автор: Митрик Безкровний