А ти ще десь ховаєшся в мені.
Напевне, десь у серці чи легенях.
А, може, ти течеш, мов кров, по венах,
мурашками збігаєш по спині.
А ти ще десь ховаєшся в мені,
в моїх очах смарагдовим туманом.
У голові розгулюєш дурманом,
співаючи у ній сумні пісні.
А ти ще десь пануєш у думках.
Хоча, напевно, надто вже далеко.
Але твій голос часто звідти - ехом.
Мій найсолодший і найбільший страх.
На серці найцінніша з поміж ран.
Хвороба. Я боюся рецидиву.
Молюсь тобі, мов божеству , мов диву.
Так, наче я тебе придумав сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553734
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2015
автор: Любомир Винник