Шкода, що це життя, а не кіно.
Шкода, що я чекаю цілу вічність.
І зараз у прочинене вікно
Кричу про біль утрати і трагічність.
Повір. Відчуй. Прийми мою любов.
Цілуй мої зап'ястя, мов розп'яття.
Я знаю, як втечеш ти від оков,
То ця любов - залишить лиш сум'яття.
Нехай тоді гримлять усі громи!
Нехай тоді ніколи не світає...
Нехай тоді навік зникає МИ.
Нехай тебе ніхто так не кохає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553972
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: Дарця М`ятна