Пливи в мені, я вічно буду пити
З твоіх листочків сріблену росу
Очі закрию й буду говорити тобою
Я до неба піднесу чарівну скриньку
Вбрану в намистинки, а в ній, ні, не любов
У пелені весну...
Я так сумую ввечері і зранку
Стіл витираю й подумки лечу
До твого тіла й душу близ фіранки
У ліліях шукаю, торочу
І посуд, мию мию знову в чашці
Залишу кілька капель і туди
Шукаю квіточку розквітлу , ллю, щоб в банці
Ій було зручно й тепло від води..
Підлогу мию,-думаю про тебе,
Стілець обхожу, мабуть, разів три
Вийду у двір візьму у руки небо
І ніби очі поряд, та не ти .
Кицьку годую, хвостиком лоскоче
Всміхнуся, прошу, пташечко, лети
Вертай додому, в мене э потреба
Не відпустити, більше, в нікуди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554018
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: Ольга Ратинська