Залоскотали ніздрі пахощі весни,
Жагучим поцілунком мряка доторкнулась.
Ще зовсім трішечки...розплачуться сніги...
Бо кришталево-срібна крига розчахнулась.
В бурульок нежить...тихо шибками стіка,
А іній вже не той...не прорікає ніжність...
Недовго ще...і від весни зима втіка...
Пташиний щебіт сколихне ранкову свіжість.
Ще зовсім трішечки...розстелиться смарагд,
Даруючи очам, звабливу насолоду,
І заспівають трави "Сонячний віват!"...
Випрошуючи в вітру, легку прохолоду.
Проте...не тішать душу тії відчуття,
Бо ангели війни витають над землею.
В передвеснянім небокраї сум'яття...
Розхитана реальність давить п'ятірнею...
Так хочеться, щоби весняний передзвін
Вщент заглушив гнітючі звуки канонади.
Бо в ціннику життів людських, немає цін...
Там... з Божих іскор ...переплетені шаради.
Там... закарбовані миттєвості весни,
Там... таємниці серця вписані "яскраво",
Там... не зазначені хурделиці війни...
Там... проліски заквітчують душі заграви.
Хай канонади гул розчиниться в снігах...
Стечуть з струмками розпач та війни ридання.
Зігріймо разом, в наших щирих молитвах,
Всіх тих, хто переніс... пекучий біль страждання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554066
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: Лілея Дністрова