В снах сонце дихає гірко
І вітром руйнує твій небосхил
Я бачив людей
Які непримітно
Блукали ночами
Зняті з петлі
Поклич мене у свій сон
Проваллями пройдемо всю ту печаль
Самотність – це слово
А втрата пароль
Чи знає гординя ціну сподівань
Колом стрімкості
Через схили кохання
Котимось вниз
Проливаючи кров
Порожня душа не має страждання
Вона їсть знаки з очей та долонь
Вниз, все вниз
Голосами всіх могутніх дерев
Заплітаються в гілках слова для дружини
Яка вже блукає далеко без меж
І так стоїмо вдивляючись пильно
У шлях пароплава під назвою «Страх»
Більшість давно вже не встигла
Залишилась жити у світі дитячих цих втрат
Зруйнованих білих принад
Що дощами змивали з обличчя
Пил та радість споконвічних пісень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554078
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: Олександр Запп