А я так довго дивилась в небо...
Життя нічому мене не вчило.
Летіла думка чомусь до тебе.
І я ій знову давала крила.
Зима шептала: забудь навіки.
А вітер грався моім волоссям.
І, може, й правда, що час - то ліки,
Проте зцілитись ще не вдалося.
Давно між нами стіна із тиші.
Стіна образи. Стіна надіі.
Вже вечір зорі на небі вишив
У візерунки. А я все мрію...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554149
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2015
автор: Олеся Руда