Ну, що тобі треба, капризна зима?
Морозом не бавиш і снігу нема.
Світлини на вікнах стікають слізьми,
і сирістю наче просякли всі дні!
В небесному клоччі світила чортма…
І подих димарний не лине до хмар,
а згірклий, скуйовджений дахом повзе.
Так хочеться в небо, а понад усе!
Ліниво потріскує, хмизиться піч,
без тяги... й розмова не йде, певна річ.
Що зміниться все, лиш надія втіша,
бо хоче так спокою грішна душа!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554153
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2015
автор: tatapoli