Так тихо плаче уночі,
що мов не чути, ніби…
І каже серцю «Не кричи!»
Хоч і болить донині…
І знає як наростає біль,
І кров, як ріки, хлине…
І бачить як усні:
Такі молоді і такі щасливі!
Її вже довго тут немає,
В сирій землі вона,
А він один, один блукає,
І на вулиці зима…
Та не відчуває холоду, морозу,
В пам’яті, лиш та,
Котру коха донині,
Але ж де вона???
На небесах сміється тихо,
І дивиться униз,
Вона теж все ще кохає,
А він просить «Повернись…»
«Без тебе я не можу жити,
Без тебе не життя,
Повернись…»
Хоч довго вже її немає,
Та він все не змиривсь….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2015
автор: OlgaDudyak