Вітер б’у вікно, як поранений звір
Свистить і кружляє метелиця.
Заметіле моя, заметіле моя,
Чого ж бо на мене ти сердишся.
Чом дороги-путі ти усі замела?
Як же милий мій зможе прийти?
Ой, чи знаєш бо ти, заметіле моя
Як нестерпно чекати мені?
Як шалено кохаю та палко люблю,
Як чекаю його дні і ночі –
Вщухни ж ти, вщухні ж ти, заметіле моя,
Або звідси іди, куди хочеш.
Вітер б’ється у вікно,як поранений звір,
За вікном вже хурделить метелиця,
Заметіле моя, заметіле моя –
Скільки будеш на мене ти сердиться?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554307
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.01.2015
автор: Зоя Іванівна