Витягую тебе із панцира кожного дня.
А сама ховаюся в нього скоріше – чимдуж.
І на стелі вишкрябую літери – твоє ім’я.
Знаєш, я так хотіла б назвати котика дуже…
Я би спала з ним та обіймала б його тепло,
І заглядала б із ніжністю у його очиська.
Ти так чомусь далеко від мене і так вже давно,
А у цих зелених очиськах – здається, близько.
Він би щоранку втікав, але так ненадовго…
І повертався б у наш з ним спільний душевний дім…
___
Ти знову сховався у панцир… Надіюсь, не довго?
Я так хочу назвати котика твоїм ім’ям – Клім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554324
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2015
автор: Троянда Пустелі