Були часи, що я ходила
по стежках,що малювали пунктиром -
біле - правда, чорне - ні,
а ти бери і всьому вір.
Бо є такі неписані правила -
довіряти потрібно коханому,
та згодом ставало більше брехні
і мала зріктися тому від любові.
Зараз пошарпана, трохи жива
у твої обійми потрапила і завмерла.
Ти маєш теплі руки і швидко б'ється серце,
й я можу тобі вірити....здається...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554439
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Чудо