Не з вами я, не в своїм світі…
Далеко десь я забрела…
Лишила матір, батька, діти…
Пода́лась в дальнії края…
Чужую матір доглядаю,
А сво́я з паличкою йде…
Чужую в ліжко я вкладаю.
А як там мо́я? Не впаде?
І щогодини, щохвилини
До них я думкою лечу.
«А як же там моя родина?»,-
В душі я голосно кричу.
Отак тебе маю водити.
О, мамо, мамочко, пробач!
Для тебе в світі маю жити.
Всміхнися, люба, і не плач.
О, Боже, що то я за мати,
Якщо не можу дітям дати
Любові, ніжності, тепла?
Лишила! Кинула! Втекла!..
Чи справжня б мати так змогла?
Пробачте, дітоньки рідненькі,
Простіть же матінку свою.
Не лайте дуже свою неньку,
Бо ж я в чужи́ні, не в раю!
Я знаю: тяжко вам без мене,
Але тяжке й моє буття.
Ви ж самі знаєте, що тут я
Не від хорошого життя…
07.08.2010 р.
Італія, м.Феррара
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554481
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Олена Козацька