Він говорив, а я слухала...
Він двісті тисяч в глибину.
І не торкаючись звичними рухами..
Бо лише в ньому не засну.
Метеликом на сонці - обпікала крила.
Слова : " лиш не дивися так, не треба"...
Жагуче танго? Ні, я не цього хотіла.
А очі в очі - синє в сіре небо...
Так як було ...не зможу повторити...
Й тримати поруч, точно не зумію!
Один за двох не в силах щось робити.
Один за двох - одностороння аритмія...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554510
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Ioanna Pekun