Місто новий починало лиш день,
Люди, прокинувшись, бігли у справах,
Знали що спокій примарний в державі...
Хто міг збагнути що місто — мішень.
Нелюди, в кого душа почорніла,
В кого де серце — лиш криги шматок,
"Градом" накрили цей мирний куток,
Перетворивши людину на... тіло.
Як вони сплять, як кохають жінок,
Як вони хрестяться в храмі у свято?..
Крові на совісті в них так багато,
Кожна краплина — до пекла це крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554592
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Патара