Знову гинуть в Донбасі молоді і старі люди, а плач і смуток розноситься по всій Україні. Вже тільки в невеличкому обласному центрі - м. Суми, на Центральному кладовищі за півроку виросли більше дванадцяти могил загиблих в боях молодих воїнів. А на цьому тижні в тій зоні знову розгулялась знахабніла смерть: в Донецькому аеропорту ворожі бойовики підірвали будівлі порталу, де знаходились наші захисники. Хто порахував, скільки їх там загинули під обломками бетонних плит? Одних лише поранених більше сотні, та захоплених в полон до двадцяти. А через декілька днів на зупинці в Донецьку снаряд попав у переповнений автобус з мирними жителями - понад два десятки вбитих і кілька десятків поранених. І вчора бойовики обстріляли спальні квартали Маріуполя – тридцять жителів загинули і сто три поранених. До яких же пір ми будемо самі себе викорчовувати? Мало на нас іншої погибелі? Затівають війни завжди багаті, а розплачуються кров’ю прості люди.
Матері Росії, я звертаюсь до вас: невже вам так потрібний той Донбас, що навіть своїх дітей не жалієте? Ви що, без нього доїдаєте останню шкоринку хліба?
Народи України і Росії однієї православної віри. Вони давно вже переплелися поміж собою узами браків і стали кровними братами і сестрами. Чому ж тоді російські бойові заряди рвуться на нашій території і ваші сини їдуть на наші простори, щоб вбивати і гинути самим? Українські ж, як ви кажете «бандерівці», не їдуть воювати на ваші землі!
Чому ви не виходите на вулиці з призивами проти війни, щоб можновладці бачили і знали, що матері Росії не згодні посилати своїх синів на братовбивчу війну?
І знов Маріуполь, і знову Донбас…
Та скільки ж крові тої литись?
О, людоньки, люди, звертаюсь до вас:
Допоки й навіщо нам битись?
У нас же і віра і церква одна,
Віками в боях були скопом.
За ті ПЕРЕМОГИ пили всі до дна,
Живі на полях ще окопи.
Ми разом були: Кривбас, Дніпрельстан,
Шукали вам газ по Сибіру,
А потім вели з Уренгою… І БАМ…
Невже недостатньо для миру?
Старим обеліскам вклоніться на мить,
Там вбиті з могил тих благають:
- Одумайтесь, люди, невже не болить
Про нас, тут загиблих, ще пам’ять?
25.01.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554596
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Дмитро Юнак