Я все забув.
Весь всесвіт у тумані.
Життя початок став моїм кінцем.
Блакитне небо тріснуло на грані –
То час прийшов зустрітися з Творцем.
Я не живий.
Лежу посеред поля.
І не важливо, день то був чи ніч.
Свистять гармати. Б’ють над головою.
Та вже давно то байдуже мені.
Я не кохав.
І ще не був коханим.
Та не шкода мені свого життя.
Лише шкода малу сестру і маму.
Вони мене чекали до кінця.
А я помер.
Не виправдав надії.
Та не програв. Не задарма загинув.
Бо ж рятував від ворога країну.
Я був до смерті її вірним сином.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554704
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Марек Добро