І ми з тобою медом захмелілі

Весна  в  саду  нас  юних  зустрічала,
Пелюстки  білі  ласкою  лились.
Високо  в  небо  музика  злітала…
Вишневим  цвітом  в  небо  крадучись.

Твої  тугі  молочно  –  білі  груди
В  тумані  сизім  з  жаром  цілував.
Слова  п’янкі,  чи  можна  їх  збагнути…
В  азарті  хтось  нам  з  Космосу  читав.

Сова  в  гаю  чогось  зареготала.
Тай  подалася  знай  собі  кудись.
Вона  не  довго  нам  надокучала…  
В  єдине  тіло  й  подихом  злились!

Стояли  вишні  срібні  у  акрилі.
Ген  на  Обруччі  ранок  догоряв.
І  ми  з  тобою,  медом  захмелілі…
Додому  нас,  Амур  не  відпускав!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554717
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Дід Миколай