За що люблю?
За ніжно-синю повінь,
Що струменить у віях-берегах.
І за весняний невгасимий пломінь,
Що ти для мене бережеш в очах.
За що люблю?
Нехай розкаже вітер,
Цілуючись із травами в полях.
Хай прошепочуть замість мене квіти,
Збираючи росу на пелюстках.
Тобою я наповнена до краю.
Без тебе я дорівнюю нулю.
Без тебе я життя не уявляю.
За що – не знаю.
Просто я люблю.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554761
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Ірина Васильківська